![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
"Досі жива, більше, ніж "майже", готова посміхатись і любити життя", - співає красива дівчина у красивій пісенці. Зараз для українців "більше, ніж майже" - це вже дуже добре.
Привіт, я знову тут. Вкотре забила на блог і знов повернулась. Цього разу через роботу, бо ж коли працюєш 15 годин, часу вистачає лише щоби поспати, а у рідкісний вихідний або треба надолужувати побутові справи, або згадуєш, що живеш на морі і тут вже ну ви самі розумієте.
Змінилось за цей час не багато. Рашка все більше утверджується, але це не в новинку, а тому вже не так вибиває з колії, як раніше. Прапори так само висять як на державних установах, так і на дахах деяких будинків, на автівках і тп. На одязі й сумках - колорадські стрічки. Пригадую, раніше це просто таки вбивало. Зараз же мій мозок розпізнає їх як тимчасовий бруд у красивому місті. Знаєте, як дощові черв`яки після дощу - гидота, але нічого не поробиш, треба не звертати уваги, всеодно з часом мине. А у тому, що мине, я впевнена. "Ми же тєпєрь в расіє" - говорять вони. Пф! Нічого подібного. Хто це визнав крім самої расії? А те, що вони навезли сюди своїх рублів, законів, і якихось недо-паспортів - то тимчасово. Коли багато працюєш і рідко буваєш вдома - у хатинці з`являється бруд, пилюка, таргани і якийсь непотріб. І ось коли цього стає забагато - роблять прибираннячко. Таке буде й тут.
Ну, то таке. Мої думки. Тепер про інших. Про інформацію. Вона у всіх різна. Одні кажуть "Я смотрю новості і нічєго нє понімаю". Таке мені подобається, це по чесному. Засмучує інше - коли людина (з роботи), яка говорила "Здесь, в Криму у тебя нет никого кроме нас, ми твоя семья і ми тєбя любим", звинувачує у подіях на сході українців, владу, "Правий Сектор". Доречі, у їхніх новинах їх чогось називають "пятий сєктор". Ще говорять, що це українська армія там ходить по вулицях і просто стріляє у звичайних людей. От просто підключити логіку - чого би вони таке робили?
Світ перевернувся. Хороші люди, яких я любила і мабуть, люблю і досі, вірять російським ЗМІ і не вірять нашим. І цього я ніколи не зрозумію. Моя мати сказала "лучше би здєсь вєздє била расія". Коханий носить прапор рашки на рюкзаку. Уже майже байдуже, коли це бачиш і чуєш на вулиці. Ображає, коли це йде від близьких. Напевне, я повинна би їх зненавидіти, але ні, я просто розчарована.
Перед тим, як писати цю замітку, я збиралась почитати побільше новин, щоби бути в курсі і знати, про що пишу. Але, як завжди не вистачило часу. Знаєте, є люди із двома вищими освітами, котрі бухають і поводяться як остання бидлота. А є такі, що закінчили звичайний технікум, але вони на стільки Люди, що таких рідко де зустрінеш. До чого я веду? Не вважаю себе дуже розумною і ніколи в житті не цікавилась політикою. Але, як говорила Пенелопа Круз у фільмі "Бандитки" (доречі, файне кіно, подивіться у вільний від перегляду жахливих новин час), "Так, я з провінції і без освіти, але в мене є совість. І ця совість не дозволить мені зрадити Батьківщину". Не потрібно багато розуму, щоби знати, кому вірити. Якому народові належить твоє серце - ті й будуть для тебе правими без усяких доказів, сфабрикованих, чи ні. У багатьох випадках в цьому й проблема.
