Американський бард Піт Сіґер створив у
п’ятдесят п’ятому році кілька варіантів пісні
Where Have All the Flowers Gone?
Як зазначає Уїкіпедія, містера Сіґера вставило
читання Тихого Дону Шолохова, де він побачив
кілька рядків народної пісні Товчу-товчу мак.
«Товчу, товчу мак, мак,
За ступою дяк, дяк.
— Чого, дяче, плачеш?
— Мачуха била, їсти не давала,
Тільки дала книш.
— Де ж той книш?
— Ухватила миш.
— А де ж тая миш?
— Побігла під піч.
— А де ж тая піч?
— Вода затопила.
— А де ж тая вода?
— Воли попили.
— А де ж тії воли?»...і так далі.
Там же зазначено, що Сіґер адаптував народну пісню
Колода-Дуда (очевидно - Коляда-Дуда).
«- Колода-дуда,
Иде ты была?
- Коней стерегла.
- Чего выстерегла?
- Коня с седлом,
С золотым махром.
- А где твой конь?
- У ворот стоит.
- А где ворота?
- Вода унесла»...
Якраз ці рядки і є у Шолохова.
Звідки тоді вікіпедичне Товчу-товчу мак - неясно.
Хоча, схожа словобудова є і в українській
народній казці Горобець-молодець.
«Як був собі горобець і пішов до билинки:
- Поколиши мене, билинко!
- Не хочу.
- Ну я піду до кози, нехай тебе коза з’їсть!
- Козо, козо! Іди билинку гризти!
- Нащо гризти?
- Не хоче горобця-молодця колихати.
- Не хочу»...і так далі
Трансову текстову конструкцію американець вдало
прищепив до музики, і вийшла пісня, яку співали
усі, кому не ліньки.
Навіть, ніби, кілька рядків використали Massive Attack -
а ці чувачки на подібних речах якраз і спеціалізуються.
Зацінили, значить...
Незрозуміло, чому досі не зацінили українські сінгер-сонграйтери.
Цілою горою гітів можна ж прославитися...
...ні, пишуть шось «свойо», інді-шмінді.
Кожен, так би мовити, український музикант мріє стати британським.
...а, ще - ось, Товче баба мак від Марії Примаченко.
п’ятдесят п’ятому році кілька варіантів пісні
Where Have All the Flowers Gone?
Як зазначає Уїкіпедія, містера Сіґера вставило
читання Тихого Дону Шолохова, де він побачив
кілька рядків народної пісні Товчу-товчу мак.
«Товчу, товчу мак, мак,
За ступою дяк, дяк.
— Чого, дяче, плачеш?
— Мачуха била, їсти не давала,
Тільки дала книш.
— Де ж той книш?
— Ухватила миш.
— А де ж тая миш?
— Побігла під піч.
— А де ж тая піч?
— Вода затопила.
— А де ж тая вода?
— Воли попили.
— А де ж тії воли?»...і так далі.
Там же зазначено, що Сіґер адаптував народну пісню
Колода-Дуда (очевидно - Коляда-Дуда).
«- Колода-дуда,
Иде ты была?
- Коней стерегла.
- Чего выстерегла?
- Коня с седлом,
С золотым махром.
- А где твой конь?
- У ворот стоит.
- А где ворота?
- Вода унесла»...
Якраз ці рядки і є у Шолохова.
Звідки тоді вікіпедичне Товчу-товчу мак - неясно.
Хоча, схожа словобудова є і в українській
народній казці Горобець-молодець.
«Як був собі горобець і пішов до билинки:
- Поколиши мене, билинко!
- Не хочу.
- Ну я піду до кози, нехай тебе коза з’їсть!
- Козо, козо! Іди билинку гризти!
- Нащо гризти?
- Не хоче горобця-молодця колихати.
- Не хочу»...і так далі
Трансову текстову конструкцію американець вдало
прищепив до музики, і вийшла пісня, яку співали
усі, кому не ліньки.
Навіть, ніби, кілька рядків використали Massive Attack -
а ці чувачки на подібних речах якраз і спеціалізуються.
Зацінили, значить...
Незрозуміло, чому досі не зацінили українські сінгер-сонграйтери.
Цілою горою гітів можна ж прославитися...
...ні, пишуть шось «свойо», інді-шмінді.
Кожен, так би мовити, український музикант мріє стати британським.
...а, ще - ось, Товче баба мак від Марії Примаченко.
Tags: