Воно мене не те, шоб сильно дивує, але прогнози на майбутнє перечитувати по-новій неприємно.
Воно мене не те, шоб сильно дивує, але прогнози на майбутнє перечитувати по-новій неприємно.
газета політична, економична й літературна
Київ, 22 січня 1919


Це вже давно повсюдна практика.
Журналіст Ґардіян вигадує статті.
Репортер The New York Times нюхає вдома кокаїн і придумує репортажі з Іракської війни.
Вол Стріт Джьорнал тишком-нишком викуповує тиражі.
Кореспондент The New York Times Девід Гершенгорн заявляє про обмеженість вільної преси і називає пресу декорацією.
Медіякорпорації Сполучених Штатів масово скорочують персонал.
Засновник Амазона купив The Washington Post за двісті п'ятдесят мільйонів готівкою.
Професорка економіки Джулія Кейдж стверджує, що медії ніколи ще не перебували в гіршому стані, як от зараз, медії вичерпали себе, як бізнес, і що єдиний спосіб врятуватися - це реструктуризуватися і перетворитися в організації нового типу - «неприбуткові медіяорганізації» (nonprofitmedia organization NMO).
І тіко у фейсбуку все чесно, тому ми й робимо перепости.
А те, що профанам на тренінгах впарюють пацієнти громацьких радів – то звичайне, як у п'ятнашках, переставляння слів у глухий кут.

Ну, і цього року, як я зазвичай це робив, не став зазирати на американський портал вакансій Кар'єркаст, шоб ще раз упевнитися, яка професія впевнено посідає першу сходинку у гіт-параді найвідстійніших.
- Слухаю Вас, - невдоволено відповів на вхідний дзвінок Святослав Петрович.
- Ви знаєте, Святославе? Петровичу? Ми Вас наймали як спеціаліста. Все, що ми хотіли - щоби Ви написали «непотрібний». Непотрібний Кремлю - що було не ясно?
- Це не я, - Цеголко відсьорбнув з келиха, натиснув на червоний значок відбою і сказав у пустоту, - Це Т9.
Щороку я публікую цей допис, і знов портал Кар'єркаст не підвів - тзе ворст оф джьобз-2017 - ньюзпейпер репортер!
І Гантер Томпсон теж не підвів (хоч, що там казати - журналістом він був таким собі, бухати в нього луччє виходило, ніж писати тексти про те, як Рейган програє вибори, та й не знав би тут ніхто того Томпсона, аби не кіно про смішних наркоманів з голівудською зіркою Джоні Депом).
...
Журналіст Ґардіян вигадує статті.
Репортер The New York Times нюхає вдома кокаїн і придумує репортажі з Іракської війни.
Вол Стріт Джьорнал тишком-нишком викуповує тиражі.
Кореспондент The New York Times Девід Гершенгорн заявляє про обмеженість вільної преси і називає пресу декорацією.
Медіякорпорації Сполучених Штатів масово скорочують персонал.
Засновник Амазона купив The Washington Post за двісті п'ятдесят мільйонів готівкою.
Професорка економіки Джулія Кейдж стверджує, що медії ніколи ще не перебували в гіршому стані, як от зараз, медії вичерпали себе, як бізнес, і що єдиний спосіб врятуватися - це реструктуризуватися і перетворитися в організації нового типу - «неприбуткові медіяорганізації» (nonprofitmedia organization NMO).
І, нарешті, портал Кар'єркаст у списку The Worst Jobs of 2016 вкотре назвав найгіршу професію року - репортер (далі йдуть лісоруб і радіоведучий).
Як там казав Гантер, наш Стоктон, Томпсон?
- Нице ремесло...ненормальний, хворий світ невдах і алкоголіків. Візьміть десятку найкращих журналістів України, зробіть групове фото, і ви отримаєте показовий пам’ятник людській уродськості. Журналістика - це не та професія, що приваблює успішних і красивих...
Репортер The New York Times нюхає вдома кокаїн і придумує репортажі з Іракської війни.
Вол Стріт Джьорнал тишком-нишком викуповує тиражі.
Кореспондент The New York Times Девід Гершенгорн заявляє про обмеженість вільної преси і називає пресу декорацією.
Медіякорпорації Сполучених Штатів масово скорочують персонал.
Засновник Амазона купив The Washington Post за двісті п'ятдесят мільйонів готівкою.
Професорка економіки Джулія Кейдж стверджує, що медії ніколи ще не перебували в гіршому стані, як от зараз, медії вичерпали себе, як бізнес, і що єдиний спосіб врятуватися - це реструктуризуватися і перетворитися в організації нового типу - «неприбуткові медіяорганізації» (nonprofitmedia organization NMO).
І, нарешті, портал Кар'єркаст у списку The Worst Jobs of 2016 вкотре назвав найгіршу професію року - репортер (далі йдуть лісоруб і радіоведучий).
Як там казав Гантер, наш Стоктон, Томпсон?
- Нице ремесло...ненормальний, хворий світ невдах і алкоголіків. Візьміть десятку найкращих журналістів України, зробіть групове фото, і ви отримаєте показовий пам’ятник людській уродськості. Журналістика - це не та професія, що приваблює успішних і красивих...
Після такого випускати друковану пресу не має жодного сенсу...


Професії листоноші і лісоруба стоять щаблями вище, отак. І це не якась нова тенденція абощо. Так було завжди. Як тут не згадати Гантера, Стоктона нашого, Томпсона:
Нице ремесло...ненормальний, хворий світ невдах і алкоголіків. Візьміть десятку найкращих журналістів

Шановна Кітті
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
протест біля посольства РФ в Аргентині,
запрошує всіх охочих на свій ресурс kittysanders.com.
Зокрема, рекомендую текст
Чартерні міста – вирішення проблеми безпеки України
і його продовження
Чартерные города: попытки реализации
У магазинах Краматорська розкупили усе борошно і хліб
Как донбассовец донбассовцу: кто построил и кто разрушил Донбасс
«Помню, поразился, увидев утюг, который нагревался от плиты –
такими наши прабабушки пользовались еще при царе-батюшке.
Их, оказывается, выпускал завод им. Ленина еще в 1994 году»…
Суворі краматорські терористи вирішили вести міжнародне мовлення
через радіорубку критого ринку...
Совкокацапи заважають українським військовим
звільнити мирне населення від терористів:
у своєму тексті доволі влучно зазначив:
На Донеччині та Луганщині конфлікт відбувається між
середнім класом і люмпенами
Їм нічого втрачати, ненавидять Україну, бо вважають, що
саме вона вкрала в них щастя, гроші, роботу й узагалі молодість.
І готові вбивати просто зараз, щоб вихлюпнути своє лузерство та
ненависть на весь світ.
Фактично лінія розлому на Донбасі проходить зовсім не
за національністю, як того дуже хотілося б російському агресорові,
а за станово-класовим поділом.
Люмпени, ті, яким нічого втрачати, навіть ланцюгів, бо
більшість їх давно пропили, хочуть до міфічної Росії,
де можна буде розчинити свою ницість і мізерність у
великому ура-патріотичному угарі.
Вони переважно дуже агресивні й не намагаються приховувати
ненависть до всього українського. Фактично виступають не так за
уявну Росію, як категорично проти України,
яка в них асоціюється з усім поганим, що тільки є у світі.
Originally posted by
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
Боюсь, развёрнутая формулировка оказалась бы слишком длинна для формата интервью, поэтому отвечу здесь.
Я не доверяю вообще никаким СМИ. Как и никаким сайтам. Я ограниченно доверяю Гуглу и Яндексу: я допускаю, что сами владельцы поисковых систем (и подчинённые им админы) не искажали список находок по интересующему меня набору ключевых слов. Но не исключаю, что такое искажение могла внести другая заинтересованная сторона с помощью понятных инструментов SEO. То же относится к Википедии: любую её статью мог написать или редактировать пропагандон на зарплате. Кстати, обе статьи в Википедии, посвящённые моей скромной персоне, появились именно так: их создание было оплачено Костей Рыковым в рамках сурковской кампании по дискредитации ЖЖ осенью 2006 года. Впоследствии, когда Костя перестал платить, русскоязычную статью начали править независимые авторы, озабоченные правдивостью сообщаемых там сведений, а англоязычная версия была удалена. Так что сегодня статья про меня в русской Википедии почти правдива. Но изначально целью создания обеих статей были ссылки на рыковский компромат против меня, размещённый во «Взгляде» под редакцией некоего господина Гореславского. К сожалению, статья про меня на Лурке с пропагандонских времён не редактировалась, и по-прежнему отражает взгляды Кости Рыкова о правилах чёрного пиара. Если вам кажется, что это неправильно — займитесь. Сам я статей о себе никогда и нигде не правил, считая это нарушением базового принципа объективности онлайновых вики-энциклопедий.
Источникам я не доверяю, но у меня есть абсолютно чёткое понимание по каждому отдельно взятому тексту, является ли он сознательной дезинформацией, или отражением каких-то реальных фактов, заслуживающих дальнейшей проверки и отслеживания. Отчасти это понимание интуитивно, отчасти — рационально.
Один из рациональных критериев оценки, который мне не жалко спалить — это детализация. Правда обычно поступает крупицами, а вымысел изначально богат подробностями. Если вы видите первое сообщение о событии, но там уже приводится куча мелких, недоступных проверке фактических деталей — скорее всего, речь идёт о творчестве фантазёра.
Пример годичной давности: РИА «Новости» со ссылкой на консула РФ в Марселе сообщило о перестрелке на шоссе A8 во французском департаменте Приморские Альпы. Будто бы машина, в которой саратовский бизнесмен Михаил Ланин с подругой ехал в аэропорт Nice Cote d'Azur, была расстреляна неизвестными незадолго до предполагаемого вылета пары в Россию.
Я сразу же и со стопроцентной уверенностью заявил, что никакой перестрелки на А8 в тот день не было. Формально я мог это обосновать тем, что такая новость обязательно стала бы главной во всех местных СМИ, а никакая Nice Matin о перестрелке и словом ни обмолвилась. Но читать Nice Matin я пошёл только назавтра после события, а новости не поверил сразу. Потому что она сообщала больше подробностей, чем можно узнать о событии по горячим следам. В итоге выяснилось, что Ланина действительно убили, но произошло это за высоким забором на частной вилле, а совершенно не на шоссе возле аэропорта, и в другое время. Кто там врал про перестрелку на А8 — наш консул в Марселе или пересказывавший его слова корреспондент — мне без разницы. Важно, что перестрелки никакой там не было, а все подробности добавлены для того, чтобы читатель счёл источник информированым и заслуживающим доверия.
Точно так же одного взгляда на сообщение в Фейсбуке о смерти Виктора Януковича в ростовской больнице мне хватило для того, чтобы понять не только то, что это враньё, но и кто конкретно врёт. Автор эксклюзивного вброса ссылался на своего знакомого в ростовском кардиоцентре. По обилию деталей, которые сообщались в Фейсбуке, мне сразу стало понятно, что деза вбрасывается вполне сознательно, а подробности призваны придать ей видимость информированности источника. Как и в случае с перестрелкой на А8, я не мог исключить, что Янукович действительно перенёс сердечный приступ и был госпитализирован в ростовский кардиоцентр. Я просто понимал, как отреагируют соцсети, если б это в самом деле случилось. Тот самый источник, который якобы рассказал историю своему киевскому знакомому, сперва сфоткал бы труп, выложил в Инстаграме, и через час эта фотка была бы на морде CNN. Но мифический «ростовский друг» активиста Майдана ничего не твитнул и не выложил в соцсетях. Так что через 24 часа я уже имел неопровержимое доказательство, что некто Михаил Лебедь, публикатор начального вброса, лжёт вполне сознательно: никакого «друга из Ростовского Кардиоцентра» у него нет, и никогда не было. Однако чтоб понять, что некто Лебедь врёт, мне не понадобилось 24 часа. Для обоснованного сомнения хватило тех деталей, которые Лебедь предоставил:
Умер Янукович. Только что об этом по телефону мне сказал друг из Ростовского Кардиоцентра. Яныка привезли туда около 11 ночи 3 марта с середечным приступом, а через час он умер.
Тут, как и в истории с перестрелкой на А8, присутствуют точное время и точное место события. Этого, как правило, достаточно, чтобы понять про эксклюзивную новость, что она вымышлена.
Понятное дело, данное правило действует не всегда. Многие события, в отличие от «перестрелки на А8» и «смерти Януковича», происходят при многочисленных свидетелях. Но тогда они сразу проверяемы по альтернативным источникам, и привлекают внимание СМИ. А вот если речь идёт о единственном эксклюзивном источнике, то каждый лишний байт наводит на мысль о сознательном вбросе.
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
Концепція полягає у визнанні того,
що у кризах зазвичай винен уряд.
Якщо у країні криза не припиняється з десяток років –
значить, уряд і взагалі є головною проблемою, оскільки
він корумпований, при ньому знаходиться марний,
роздутий бюрократичний апарат, він (уряд) проводить
насильницьку політику над бізнесом та потребує
надлишкових витрат на своє утримання.
Чартерне місто – вирішення проблеми надлишкового уряду.
газета Пенсійний Кур’єр живе якимось
окремим, власним, налагодженим життям,
судячи по заголовках.
І навіщо всі ці наївні романтики пхаються
до того Євросоюзу?
Закортіло до Голандії поїхати без візи?
Їдьте краще в Пенсійний Кур’єрленд.
Кур’єр - від слова «курити», це ж очевидно.
