vladmradio

Ну, у вас там теж дуже цікава, хоча й зовсім не схожа на нашу, мовна ситуація. На жаль, бував у Карпатах дуже недовго і лише двічі чи тричі, та й то у власній компанії ще тієї пори, коли мене либонь ніщо інше окрім дівчат і не цікавило :)
От мій батько, що виріс тут, де й я, знав багато чого, міг вільно порозумітися і з румунами ( чи, по-нашому, молдаванами :) ), що дуже поширено тут у нас, ну і так само й з усіма, хто населяв Одесу часів його молодості. Але, маючи ( хоч і далеких ) родичів у Чернівцях, непогано розумівся і на бандерівській :), мало того, в селі щороку були пастухи-заробітчани, як то кажуть, з полонини, а дехто з них навіть одружився на місцевих, та й тут і залишився. Бринза в нашій місцевості теж, власне надбання, яким завдячуємо йому та його пастухам, до того наші селяни робили з молока хіба що вершки, сметану та масло. Зараз пасажирів(тіток, головним чином, звичайно ж) місцевих автобусів, чи маршруток, що вирушають з тутешніх сіл до Одеси рейсом десь о третій ночі, усі інші тут у нас так і кличуть - бринзарями... :)
Ну і, само собою, батько непогано знався на тому, що робилося на Буковині, Тернопільщині та в Закарпатті наприкінці 40-х-початку 50-х, бо був людиною дуже неупередженою і клав на всю оту пропаганду з високої гОри.
Втім, обережності він ніколи не втрачав, тож і дожив собі до глибокої старості.
А коли він почав їздити на карпатські курорти, то крім різнИх із дерева сувенірних беркутів та фотографій з білочками, ну й ще кількох пляшок цілющої мінеральної води, завжди привозив із собою гарні згадки про чудових співрозмовників з числа місцевого населення. Певно, що в нього, не лінгвіста ні разу :), був хист до мов, чуття.
Я зростав і жив уже в значно інщі часи, тож мені не так щастило, та й не там. Хотілося б, звичайно, більшого, але й те що маю - теж непогано.