Бєґ

— Єсаул! Єсаууул!!! — закричав президент тимчасового терористичного державного угрупування Російська Федерація Володимир Володимирович Путін.

До кабінету забіг єсаул у черкесці з газирями.

— Посмотрі — кто ето стоіт, — хрипко наказав Володимир Володимирович, дивлячись у темряву бункерного монітору, що імітував оконніцу.

— Ніково, Ваше імпєрвєлічьсво, — уважно вивчивши оконніцу, відповів єсаул.

— Ну как — «ніково»? Іді сюда. Сядь! — не відриваючи погляду від монітору, прошепотів Путін. — Вот, смотрі — стоіт. Відіш? Бендера.

Єсаул, який узяв стілець і підсів біля Путіна, тривожно крутив головою:

— Віноват, нє віжу. Ніково нєт, Ваше імпєрвєлічьсво. А Бендера убіт. Нє может он стоять.

— Да, — погодився Путін, — Навєрноє, мнє пріснілось. Хотя я нє спал. А может, я спал, а?

— Так точно, Ваше імпєрвєлічьсво, нах — спалі, — поспіхом відповів єсаул.

— Да-да — ступай...хотя, постой, — пробурмотів Путін і узяв щось зі столу, — Скучно, брат. Вот, возьмі — статью про Украіну напісал.

Єсаул байдуже дивився на роздруківку. Він був неписьменний.