Історія

Олег Фешовець

Вчора о 18:56 · 

 

З нагоди «Дня історика» нагадаю подію столітньої давності – пандемію т.зв. «іспанки», що проявилася наприкінці Першої світової і протривала до 1920 року. Від цього ГРЗ у світі померло, за різними оцінками, від 20 до 100 млн осіб. Тогочасна ГРВІ була незрівнянно сильнішою за актуальну вірусну інфекцію і вражала не лише людей із ослабленим імунітетом (літніх, хронічно хворих), але й молодих і міцних. Як це зазвичай буває, отримала назву не від країни, де виникла (це виявити важко, або й неможливо), а де вперше її було зафіксовано і про це публічно оголошено. Країни і міста по-різному зреагували на інфекцію. Одні запроваджували жорсткі карантинні заходи, інші обмежувалися лише рекомендаціями скоротити кількість соціальних контактів, зазначаючи, що жорсткий карантин не призведе до зменшення чисельності летальних випадків, але завдасть непоправної шкоди суспільству загалом та економіці зокрема. До перших, наприклад, належала адміністрація Відня, а до останніх – адміністрація Львова. Цікаво, що на кількість померлих така різна політика ніяк не вплинула. А ще цікаво, що тодішня львівська адміністрація не вважали за можливе збивати собі на епідемії грипу як політичний, так і фінансовий капітал, дерибанячи для цього міський бюджет.