Коли Святослав Петрович Цеголко навіщось відвідував учора Книжковий Арсенал, якийсь чоловік у цивільному став упритул до нашого банера і затуляв слово Петрик.
І це не жарт.


Львів – це єдине місто в Україні, де співбесідники тебе не запитують – а ви не со Львова?

За чотири дні Форуму мені ні разу не наступили на ногу.

Ні разу не користувався послугами будь-якого транспорту.

А також розповів колегам з Радіо Промінь про життя, Всесвіт і взагалі. Фрагмент ефіру денного шоу На свіжу голову від 16 вересня.
 






завантажити аудіо

Дві прибиральниці у коридорі.

Перша: Оце погода. Все перепуталось.
Друга: Да. А оце в Казахтані ти знаєш, шо в Казахстані?
Перша: Да. Та да. Такі зливи, шо.
Друга: Які зливи?! Там людей повбивали.
Перша: А...людей.

Йдучи за сірниками, я вже знав, що приблизно так воно й буде...
- Упаковку сірників, будь ласка...
- Кого?
- Сірників.
- А...спічкі.

Я ще раз пригадав студентських дев’яностих років часів мандрівку поїздом Санкт-Петербург - Дніпропетровськ.
Плацкартом бігала маленька дівчинка, а якийсь дідок йшов курити і зронив коробку сірників. Дівчинка підняла:
-Вы спички уронили.
-Це не спічкі - це сірники.

Дівчинка підбігла до мами, яка сиділа біля нас:
- Мама, а знаешь, как по украински будет спички?
- Как?
- Сырники!!!

...але ж вона була з Санкт-Петербурга.